С. Полянчиков, директор із розвитку,
О. Капітанська, науковий консультант із живлення рослин,
В. Побережник, агроном-консультант,
А. Ковбель, агроном-консультант,
ТОВ «НВК "КВАДРАТ"»
Удобрення є важливою складовою технології виробництва картоплі, оскільки вона потребує великої кількості поживних речовин для формування органічної речовини у вигляді вегетативної маси та бульб. Тому для досягнення оптимального врожаю та якості бульб необхідна збалансована програма живлення, що включає всі макро- і мікроелементи.
Група стиглості та тривалість вегетаційного періоду — це два основні чинники, що визначають вимоги щодо поживних речовин у картоплі. Ранні сорти з коротким вегетаційним періодом мають, як правило, високу потребу в елементах живлення під час інтенсивного вегетативного росту та на етапі бульбоутворення. Пізні ж мають триваліший період посиленого поглинання поживних речовин.
Кращими ґрунтами для вирощування картоплі вважають добре структуровані, дреновані піщані та середні суглинисті ґрунти з рН від 5,5 до 7,0. Однак на практиці картоплю вирощують і на ґрунтах з рН від 4,5 до 8,5, але за таких умов доступність певних поживних речовин різко знижуються. За більш низьких значень рН погіршується засвоєння кальцію, магнію та фосфору. За рН вище 7,5 доступність поживних речовин, зокрема фосфору, бору, марганцю та цинку, зменшується, хоча в ґрунті можуть бути наявні високі загальні кількості цих елементів.
Оптимальна система удобрення повинна забезпечувати рослину поживними речовинами в доступній формі, в потрібну фазу розвитку, у правильний спосіб і в необхідних нормах.
Серед макроелементів калій та азот є елементами, які в найбільшій кількості використовують для формування врожаю картоплі (рис. 1).
Рис. 1. Винос макроелементів урожаєм картоплі на зрошенні (Carl J. Rosen and Peter M. Bierman, University of Minnesota Twin Cities, 2017)
Потреба у фосфорі, кальції і магнії дещо нижча. Калій і азот необхідні протягом усього вегетаційного періоду. Калій відіграє важливу роль у контролі водного статусу, функціонуванні продихів та іонній концентрації рослинних тканин. Картопля вимагає великої кількості K, адже основна його функція — участь у переміщенні цукрів з листя до бульб та їхнє перетворення в картопляний крохмаль.
Азот також не менш важливий для росту надземної маси і бульб картоплі. Близько 60% N поглинається протягом 75 днів після посадки. Тому особливо важливо забезпечити рослини необхідним рівнем азоту до змикання рослин у рядку. Проте надмірна кількість N на початку бульбоутворення може порушити відтік поживних речовин до бульб та зменшити їхню врожайність. Надлишок N наприкінці вегетації зазвичай знижує якість шкірки бульб та погіршує лежкість картоплі.
Забезпечення фосфором на початкових етапах росту рослин картоплі важливе для стимулювання корене-, бульбоутворення, а у фазу дозрівання — для активації синтезу, транспортування та накопичення крохмалю.
Кальцій є ключовим компонентом клітинної стінки, забезпечує міцність та стабільність клітин тканин картоплі. За оптимального рівня Са бульби більш стійкі до бактеріальних або грибних інфекцій та мають кращу лежкість під час зберігання. Кальцій також допомагає рослині адаптуватися до стресу шляхом стимулювання сигнальних реакції у відповідь на несприятливі фактори. Він також відіграє ключову роль у регулюванні активного транспорту калію для нормального функціонування продихів. Стратегія збалансованого живлення має обов’язково включати мікроелементи. Найважливішими мікроелементами для картоплі є бор, мідь, марганець і цинк (рис. 2).
Рис. 2. Винос мікроелементів урожаєм картоплі на зрошенні (Carl J. Rosen and Peter M. Bierman, University of Minnesota Twin Cities, 2017)
Цинк у складі ферментів бере участь у метаболізмі крохмалю та азоту, особливо важливий для синтезу ауксину — головного гормону, що контролює ріст клітин та коренів. Бор також впливає на ріст коренів та пагонів, стимулює запилення, забезпечує транслокацію кальцію з коренів у бульби. Наряду з К і Са бор є важливим елементом, що забезпечує міцність клітинних стінок, суттєво впливає на якість бульб та період їх зберігання.
Марганець впливає на вміст ферментів, які активують метаболізм азоту, транспортування енергії та синтез жирних кислот. Мідь входить до складу ферментів, що активізують вуглеводний і білковий обмін, впливає на фотосинтез та синтез білка. Обробка рослин цинком, марганцем та міддю підвищує стійкість до звичайної та порошистої парші, збільшує посухо- та жаростійкість рослин.
Система живлення картоплі добривами ТМ «Quantum» ґрунтується на забезпеченні культури оптимальним співвідношенням макро- та мікроелементів у найбільш чутливі періоди її розвитку. У картоплі критичними щодо потреби в поживних речовинах є фази проростання, бульбоутворення, цвітіння та інтенсивного росту бульб (рис. 3).
Рис. 3. Схема застосування добрив ТМ «Quantum» на картоплі
На початкових етапах росту картопля дуже чутлива до дефіциту основних елементів живлення. Фосфор малорухомий у ґрунті, тому внесення його в зону посадки бульб є ефективнішим, ніж основне або рядкове удобрення. Розміщення доступних форм Р поблизу насіннєвого матеріалу особливо важливо на початку проростання, коли температура ґрунту є досить низькою, а коренева система рослини ще мало розвинена.
Ефективним рішенням забезпечення рослин макроелементами під час садіння є рідкі висококонцентровані стартові NPK добрива «Квантум-ДІАФАН». Ці безбаластні ґрунтові добрива мають низький сольовий індекс та вміст домішок, містять фосфор у формі ортофосфату, який доступний рослинам навіть за низьких температур ґрунту. Для ефективного забезпечення рослин цинком на етапі проростання, активації коренеутворення та стресостійкості НВК «Квадрат» рекомендує проводити передпосівну обробку бульб добривом- стимулятором з високим умістом ауксинів Квантум-СРКЗ (СтРеКоЗа)» та добривом з екстракту морських водоростей «Квантум-СіАмін».
Перед стадією бульбоутворення оптимальний рівень забезпечення фосфором сприяє закладці більшої кількості бульб, а під час формування бульб — набору ними маси та накопиченню цукрів. У цю фазу азот стимулює ріст надземної частини та бульб, максимізує виробництво крохмалю, калій покращує поглинання води і виробництво сухої речовини. Для забезпечення рослин доступними формами фосфору та іншими макроелементами доцільно проводити фертигацію добривами «Квантум-ДІАФАН» з низьким сольовим індексом та близьким до нейтрального значенням pH або сухими водорозчинними добривами з мікроелементами ТМ «PROVENTUS».
Для забезпечення рослин мікроелементами, починаючи з фази сходів, в якості позакореневого добрива, використовують комплекс «Квантум-ГОЛД» та «Квантум-ХЕЛАТ ЦИНКУ (Zn)». У період цвітіння обов’язковим є підживлення моноелементними добривами. У разі загрози виникнення теплових, водних або інших стресів рекомендоване позакореневе підживлення біологічно-активними препаратами з високим умістом гумінових речовин («Квантум-ГУМАТ»), амінокислот («Квантум-АміноМакс») та комплексами на основі високо доступних сполук кремнію («Квантум-АкваСил»).
Застосування фосфорно-калійного добрива з фунгіцидним ефектом «Квантум-ФІТОФОС» пригнічує ріст патогенних організмів, підсилює імунітет рослин та формує захисний механізм рослин у відповідь на дію несприятливих умов навколишнього середовища.
Починаючи з фази кінця цвітіння для стимулювання відтоку поживних речовин з надземної маси до бульб, покращення якості та лежкості бульб варто застосовувати концентроване калійне добриво з органічними кислотами та мікроелементами «Квантум-К36» та борне добриво «Квантум-БОРАКТИВ (B)».
