С. Полянчиков, директор із розвитку,
О. Капітанська, науковий консультант із живлення рослин,
В. Побережник, агроном-консультант,
А. Ковбель, агроном-консультант,
ТОВ «НВК "КВАДРАТ"»
Інтенсивні сади яблуні та груші характеризуються ущільненістю посадки, раннім початком плодоношення, формуванням значної врожайності та вищою якістю плодів, тому потребують підвищених норм елементів живлення. Як свідчать результати досліджень і практичний досвід, правильне науково обґрунтоване внесення добрив у садах забезпечує збільшення врожайності плодових культур на З0–50%.
Під час планування системи підживлень інтенсивних садів слід враховувати вимоги рослин до біогенних елементів у відповідні фенофази їхнього росту та специфіку ґрунтових умов, що формуються за тривалого вирощування плодових насаджень на одному місці. Крім того, важливо передбачати фактори, які можуть знижувати рухомість та засвоєння елементів живлення. Так, наприклад, холодною весною відзначається слабкий приріст кореневої системи, а це зумовлює поглинання поживних речовин, що може тимчасово призвести до дефіциту того чи іншого елемента. Висока температура повітря або посуха може спричинити нестачу бору, марганцю та калію.
Важливе значення для мінерального живлення плодових культур має реакція ґрунтового розчину. Для яблук та груш оптимальним є злегка кислі або нейтральні ґрунти (рН між 5,8 і 7,0). У рослин, що ростуть на кислих ґрунтах, можна спостерігати явне уповільнення росту, зумовлене поганою засвоюваністю фосфору, кальцію, калію, магнію, азоту та бору. Інші елементи (алюміній і марганець) стають доступнішими та фактично токсичними для рослин, що призводить до зниження врожайності. На лужних ґрунтах (збільшення рН) фосфор, азот, залізо, мідь, цинк і бор часто також є недоступними.
Такі фактори слід урахувати на етапі планування та закладення саду, адже меліоративні заходи зручніше проводити за основного осіннього внесення під час підготовки ділянки.
Дієвим способом внесення добрив у багаторічних насадженнях є фертигація, яка дозволяє забезпечити надходження поживних речовин безпосередньо в кореневу зону у відповідну фенофазу розвитку рослини. У молодих садах фертигація прискорює розвиток дерев та сприяє більш ранньому їхньому вступу в плодоношення.
В умовах обмеженої доступності поживних речовин із ґрунту або в разі гострого їхнього дефіциту позакореневі підживлення є швидким та ефективним способом забезпечення вегетуючих рослин, квіток або плодів потрібними елементами живлення. Спосіб обприскування плодів у період дозрівання використовують для збільшення маси, розміру плодів, покращення якості, їхньої лежкості та забарвлення.
Характерною особливістю всіх плодових дерев є закладання плодових бруньок у рік, що передує плодоношенню. Тому для щорічного високого врожаю слід забезпечувати рослини оптимальним рівнем макрота мікроелементів упродовж усього вегетаційного періоду.
У яблуні та груші критичними по відношенню до потреби в поживних речовинах є фази набрякання бруньок — цвітіння, інтенсивного росту та дозрівання плодів, післязбиральний період (рис. 1).
Рис. 1. Критичні періоди розвитку зерняткових культур по відношенню до елементів живлення
Азот (N)
Значна частина азоту використовується деревами навесні для забезпечення інтенсивного поділу клітин, росту листової маси, цвітіння та зав’язування плодів. Дефіцит N у період цвітіння призводить до швидшого виродження насіннєвого зачатку, тим самим зменшує ефективний період запилення. Це особливо важливо за зниження температур під час цвітіння, коли ріст пилкової трубки сповільнюється.
У таких ситуаціях позакореневе підживлення азотом продовжує термін запилення й сприяє поділу клітин. У період закладання репродуктивних органів майбутнього року позакореневе підживлення азотом також важливе, але за цих умов рослини потребують більш низьких норм внесення.
Карликові дерева, ранні та сорти яблук, які використовують для споживання в свіжому вигляді, потребують, зазвичай, відносно низьких норм азоту. А плоди сортів, вирощених на переробку, мають вищу якість за підвищених доз внесення азотних добрив.
Фосфор (Р)
Фосфор є майже нерухомий у більшості ґрунтів, тому поверхневе його внесення в саду мало ефективне. Фосфор, внесений таким чином, акумулюється в ґрунті й повільно вивільнюється в культурі впродовж подальших років.
Плодові дерева завдяки глибоко проникаючій кореневій системі все ж таки поглинають фосфор із більш глибокого ґрунтового профілю, але цього не достатньо. Фосфор є особливо важливим за інтенсивного росту рослинної тканини — наприклад, коли утворюються нові корені та квіти, і під час поділу клітин у період розвитку зав’язі.
Нестачу фосфору компенсують позакореневими підживленнями. Поглинутий за цих умов фосфор активує ріст кореневої системі та збільшує потенціал плодоношення завдяки збільшенню кількості суцвіть, інтенсивності їхнього цвітіння і наливу плодів. Задля збільшення розміру плоду важливо провести підживлення фосфором у період до шести тижнів після цвітіння.
Рис. 2. Цвітіння груші сорту Яніс після комплексу обробок препаратами Квантум (другий рік вегетації, 2015 р.)
