Схеми застосування

ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ПЛОДОВО-ЯГІДНИХ КУЛЬТУР

Плодові та ягідні культури протягом всього свого життя ростуть і плодоносять на одному місці. На відміну від польових і овочевих культур, які зазвичай вирощують в сівозміні, ці культури виносять з ґрунту одні й ті ж елементи живлення, вимагають певної реакції ґрунтового розчину і допустимої концентрації солей. Тому в плодоносних садах і ягідниках основними заходами щодо підвищення родючості ґрунтів є система застосування добрив, без підживлення з часом продуктивність багаторічних насаджень знижується. Отримати високі врожаї плодів і ягід високої якості можна при оптимальному забезпеченні цих культур макро- і мікроелементними поживними речовинами.

Характерна особливість всіх плодових дерев і ягідних рослин полягає в тому, що плодові бруньки у них закладаються в рік, що передує плодоношенню. Тому для щорічного плодоношення необхідно, щоб поряд з формуванням врожаю плодів і ягід в поточному році відбувалася закладка плодових бруньок врожаю майбутнього року. Це досягається застосуванням комплексу прийомів агротехніки, серед яких особливе значення має правильна система застосування добрив з урахуванням вимог рослин до біогенних елементів та фенофаз їх росту.

В цілому процес формування врожаю у плодових і ягідних рослини складаються з таких фаз:

  • початкова фаза, коли формування врожаю складається з утворення плодових бруньок. Зазвичай вона проходить протягом літніх місяців (червень-серпень);
  • друга фаза формування врожаю - цвітіння. Вона протікає навесні наступного року при слаборозвиненому листі або при повній їх відсутності за рахунок пластичних речовин, накопичених рослиною в попередньому році. Під час цвітіння і початку росту пагонів мікробіологічні процеси в ґрунті протікають слабо, що не дозволяє забезпечити повну потребу плодового дерева в поживних речовинах;
  • фаза зав'язування плодів і подальший їх ріст, аж до дозрівання, також залежить від забезпеченості рослин елементами живлення. При недостатньому живленні і водопостачанні багато зав'язі опадає, в результаті знижується урожай. Цвітіння дуже впливає на біохімічні процеси плодових рослин. Відбувається великі затрати вуглеводів на процеси цвітіння і формування плодів, що обумовлює гідролітичну спрямованість азотного обміну в рослині. Тому в рік високого врожаю зміщення білкового обміну в плодових органах дерев в сторону гідролізу різко знижує закладку плодових бруньок, так як їх формування відбувається в процесі активного синтезу білків. Особливе значення у цій фазі має забезпеченість мікроелементами, які каталізують ферментні реакції всіх фізіологічних процесів рослини.

З ягідних культур найбільшу кількість поживних речовини споживає суниця і агрус, а з плодових рослин - такі культури, як яблуня і персик. При цьому ягідні культури на відміну від плодових споживають більшу калію та фосфору.

Як і у інших культурних рослин, у плодово-ягідних культур існує тісний взаємозв'язок між фотосинтезом і кореневим живленням. Наприклад, при ослабленому фотосинтезі зменшується відтік асимилятів з листя в корені, що знижує темп надходження елементів живлення з ґрунту в рослину. У той же час сам фотосинтез, і обмін речовин значною мірою залежать від надходження елементів живлення в рослину через коріння.

Взагалі можна відзначити наступну закономірність в потребі плодових і ягідних культур в поживних елементах: підвищене поглинання азоту в фазу плодоутворення, а також зменшення закладання плодових бруньок і зниження морозостійкості дерев при нестачі фосфору і калію.

Найбільша закладка плодових бруньок і найвища морозостійкість дерев відзначаються при оптимальному забезпеченні дерева повним мінеральним удобренням (NPK) та мікроелементами.

При створенні оптимальних умов живлення важливо передбачати фактори, які можуть знижувати рухомість та засвоєння елементів живлення. У холодну весну відзначається слабкий приріст кореневої системи, а це позначається на поглинанні поживних речовин, що може тимчасово викликати дефіцит того чи іншого елемента. Висока температура, посуха може викликати нестачу для культур бору, марганцю та калію. На карбонатних і провапнованих ґрунтах часто спостерігається нестача марганцю, бору, цинку; при внесенні підвищених доз фосфорних добрив проявляється дефіцит цинку і міді, на кислих ґрунтах – молібдену і т.д.

Якщо рослинам для нормальної життєдіяльності тривалий період не вистачає певного елемента мінерального живлення, біологічні процеси в їх тканинах порушуються. Це супроводжується зменшенням продуктивності, погіршенням ростових процесів, морфологічними і анатомічними змінами.

© 2010-2019 р. Науково-виробнича компанія «Квадрат»