Схеми застосування

ОСОБЛИВОСТІ ЖИВЛЕННЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

ЗЕРНОВІ КОЛОСОВІ (озима і яра пшениця, озимий і ярий ячмінь, озиме жито та ін.)

Для отримання високих урожаїв якісного зерна пшениці, ячменю та інших зернових культур, велике значення має організація системи удобрення. Аналіз урожайності зернових культур в Україні показує, що вони мають значний потенціал для її підвищення та поліпшення якісних показників зерна. Проте на сучасному етапі для цього вже недостатньо мінерального живлення тільки основними макроелементами NPK. Необхідно забезпечити рослину ще й мікроелементами, а при високоінтенсивних технологіях - біологічно активними речовина ми (гумінові і фульвокислоти, амінокислоти, екстракти морських водоростей та інші фізіологічно активні речовини синтетичного і природного походження). Зернові культури особливо чутливі до нестачі таких мікроелементів, як мідь, цинк, марганець, бор, молібден, добре реагують у критичні фази на біологічно активні речовини.

КУКУРУДЗА

У початковий період розвитку, до утворення першого надземного стеблового вузла, кукурудза росте досить повільно, поглинання поживних речовин слабкою кореневою системою незначне, і дуже важливу роль відіграє забезпеченість елементами живлення що містяться у насінні. Тому особливо важливо для гарного старту провести передпосівну обробку насіння сумішами мікроелементів Наступний дуже важливий період розвитку кукурудзи – фаза 3-5 листків. Незбалансованість живлення в цей період майже неможливо компенсувати в наступній фазі, оскільки саме в цей період формуються генеративні органи, що визначають майбутню врожайність. Наступна критична фаза – 6-9 листків, саме в цей період здійснення підживлення поліпшує озерненість початків кукурудзи.

У процесі вегетації кукурудза поглинає значну кількість мікроелементів. Кукурудза є рослиною-індикатором цинку, вона більше за інші культури реагує не його настачу у грунті. Крім мікроелементів, кукурудза в умовах теплового, водного і гербіцидного стресів вимагає додаткового внесення функціональних добрив і біологічно активних речовин.

СОНЯШНИК

Соняшник потребує значної кількості поживних речовин для формування врожаю (порівняно із зерновими культурами). У початковий період розвитку соняшник росте повільно внаслідок слабкої кореневої системи, й дуже важливу роль відіграє наявність достатньої кількості елементів живлення у насінні. Тому для гарного старту необхідно провести передпосівну обробку насіннясумішами мікроелементів та біологічно активних речовин.

Дуже важливий період розвитку – період до 10-12 листків (5-6 пар), в цей час закладається кошик і кількість квіток, яку буде мати рослина. Наявність бору в цей період суттєво впливає на майбутню озерненість кошика. Соняшник є борофільною рослиною.

РІПАК ОЗИМИЙ ТА ЯРИЙ, ГІРЧИЦЯ

Ріпак і гірчиця дуже чутливі до внесення мікроелементів і біологічно активних речовин.

Серед мікроелементів особливе значення мають бор, марганець та молібден. Мікроелементи є активаторами обміну речовин і біохімічних реакцій у рослині. Вони особливо потрібні у критичні фази росту і розвитку для формування врожаю та якісних показників. Нерідко позакореневе підживлення мікроелементами є вирішальним засобом повного забезпечення цими важливими елементами, оскільки для отримання високих урожаїв резервів мікроелементів у грунті може бути недостатньо. Ріпак і гірчиця є борофільними культурами. Недостача цього елемента може спричинити передчасне осипання бутонів та квіток, що призводить до меншої кількості стручків, і тим самим до значного зниження врожайності. Функціональні добрива й біологічно активні речовини застосовують для покращення морозо-, холодо, жаро-, посухостійкості та покращення якості зерна.

У підживленні мікроелементами і біологічно активними речовинами ріпак і гірчиця мають потребу в період всієї вегетації, зокрема в період активного росту стебел та пагонів.

Підживлення (особливо бором) у фазу бутонізації - початку цвітіння є надзвичайно ефективним, оскільки сприяє збільшенню кількості квіток та їх кращому запиленню.

ЦУКРОВІ БУРЯКИ

Цукрові буряки є однією із найвибагливіших культур до кількості елементів живлення. Під час вирощування високих урожаїв цукрових буряків нерідко спостерігається дефіцит мікроелементів. Позакореневе підживлення мікроелементами сприяє підвищенню інтенсивності поглинання кореневою системою азоту, фосфору і калію з ґрунту. Особливо гостро культура реагує на дефіцит бору, що проявляється як у період посухи, так і при надлишковій вологості, а також за високих доз внесення мінеральних добрив. Буряк є рослиною - індикатором бору, який чинить суттєвий вплив на вуглеводний, білковий та нуклеїновий обмін, перебіг інших фізіолого-біохімічних процесів у рослинах. У випадку нестачі бору порушується синтез, перетворення та транспорт вуглеводів, формування репродуктивних органів, відтік цукру до коренеплодів уповільнюється, можливе відмирання молодих листків та розвиток кореневих гнилей. Значну роль відіграють й інші мікроелементи: марганець, цинк, мідь та молібден. Так, марганець сприяє накопиченню та транспорту цукру з листя до коренеплодів і стимулює формування нових тканин у точках росту, підсилюючи їхній розвиток. Він також сприяє поглинанню заліза з ґрунту.

БОБОВІ КУЛЬТУРИ (соя, горох та ін.)

Бобові на початку вегетації розвиваються повільно, коренева система слабо розвинена, тому особливе значення для майбутнього врожаю має передпосівна обробка насіння мікроелементами. Соя і горох, залежно від ґрунтових умов, відчувають потребу в певних мікроелементах. Після проведення вапнування бобові культури можуть відчувати нестачу бору і марганцю. Мікродобрива підвищують стійкість бобових рослин до грибкових та бактеріальних хвороб, посухи, екстремальних температур, підсилюють азотфіксацію з повітря, стимулюють синтез хлорофілу та активізують процес фотосинтезу. Потреба бобових у мікродобривах зростає після застосування підвищених норм мінеральних добрив. Мікродобрива використовують зазвичай у вигляді позакореневого підживлення i шляхом передпосівної обробки насіння. Молібден відіграє особливу роль у формуванні високого врожаю бобових. Він поліпшує азотний обмін у рослинах, бере участь в утворенні білка, підсилює процеси фотосинтезу та азотфіксації. На кислих (рН<5,5) ґрунтах молібден перестає засвоюватися, тому рекомендується позакореневе його внесення.

© 2010-2019 р. Науково-виробнича компанія «Квадрат»